Главная » Файлы » Реферати » Військова справа, ДПЮ

У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ: Про Воєнну доктрину України
04.07.2011, 05:56


Документ 648/2004, редакцiя вiд 20.07.2009, чинний (1 сторiнка)
                             
                             У К А З
                        ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

                   Про Воєнну доктрину України

        { Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
          N 800/2004 ( 800/2004 ) від 15.07.2004
          N 702/2005 ( 702/2005 ) від 21.04.2005
          N 518/2009 ( 518/2009 ) від 08.07.2009 }
 

     Відповідно до   статті   2   Закону   України   "Про   основи
національної безпеки України" ( 964-15 )  п о с т а н о в л я ю:

     1. Затвердити Воєнну доктрину України (додається).

     2. Кабінету  Міністрів України внести в установленому порядку
пропозиції щодо приведення актів законодавства у відповідність  із
цим Указом.
 

 Президент України                                         Л.КУЧМА

 м. Київ, 15 червня 2004 року
          N 648/2004
 

                                           ЗАТВЕРДЖЕНО
                                    Указом Президента України
                                від 15 червня 2004 року N 648/2004

                     ВОЄННА ДОКТРИНА УКРАЇНИ
 

                      I. Загальні положення

     Воєнна доктрина   України  (далі  -  Воєнна      доктрина)  -
це сукупність     керівних      принципів,      воєнно-політичних,
воєнно-стратегічних,   воєнно-економічних  і   військово-технічних
поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави.

     Воєнна доктрина  має  оборонний  характер.  Це  означає,   що
Україна  не  вважає  жодну державу своїм воєнним противником,  але
разом з тим вважатиме потенційним воєнним противником державу  або
групу  держав,  послідовна  недружня  політика  яких загрожуватиме
воєнній безпеці України.

     Правовою основою  Воєнної  доктрини  є   Конституція  України
( 254к/96-ВР ),   закони та інші нормативно-правові акти,  а також
міжнародні договори України,  згода на обов'язковість яких  надана
Верховною Радою України.

           II. Воєнно-політичні засади Воєнної доктрини

     1. Воєнно-політична      обстановка      навколо      України
характеризується динамічністю і нестабільністю подій та  процесів,
які виникають внаслідок таких основних чинників:

     прагнення більшості  держав  світу  до обмеження використання
воєнної сили як засобу досягнення політичних цілей;

     реформування воєнної організації більшості держав  у  напрямі
скорочення  збройних  сил  з  одночасним  підвищенням  їх  якісних
параметрів;

     дальший розвиток  міжнародних  систем  безпеки  та   водночас
недостатня ефективність в окремих випадках спроб розв'язання за їх
допомогою суперечностей, які виникають між державами або всередині
держав;

     прояви міжнаціональних   та   міжетнічних  суперечностей,  що
призводять до нестабільності та конфліктів;

     зростання небезпеки розповсюдження  ядерної  та  іншої  зброї
масового ураження, міжнародного тероризму;

     виникнення територіальних спорів між державами;

     загострення міжнародної конкуренції щодо політичного впливу в
окремих регіонах світу,  володіння ринками  збуту  та  сировинними
ресурсами,  виникнення  у  зв'язку  з  цим  небезпеки застосування
воєнної сили для розв'язання економічних і ресурсних проблем;

     поява нових видів загроз міжнародній безпеці і миру,  в  тому
числі   поширення   діяльності  екстремістських,  сепаратистських,
радикальних  релігійних,  терористичних   організацій,   незаконно
утворених збройних формувань;

     зростання обсягів  незаконного  обігу  зброї і наркотиків,  а
також нелегальної міграції;

     поява новітніх   видів   і   систем   зброї,    інформаційних
технологій,  що змінюють традиційні уявлення про характер збройної
боротьби.

     2. Основними ознаками сучасної воєнно-політичної обстановки є
зміцнення  довіри  та  поширення  міжнародного  співробітництва  у
воєнній сфері,  зниження імовірності розв'язання  великомасштабної
війни,  перш  за  все  ядерної,  і водночас збереження потенційної
загрози виникнення збройних конфліктів,  локальних і  регіональних
війн, їх ескалації та втягування в них України.

     3. Воєнна  небезпека  для України - це сукупність політичних,
соціально-економічних, воєнних та  інших  зовнішніх  і  внутрішніх
чинників,  які  за  певних  обставин  і  умов  можуть призвести до
воєнного  конфлікту,  що  загрожуватиме   національним   інтересам
України.

     4. Воєнна  безпека України - це стан захищеності національних
інтересів,   її   суверенітету,   територіальної   цілісності    і
недоторканності   від  посягань  із  застосуванням  воєнної  сили,
складова національної безпеки України.

     Головною метою  забезпечення  воєнної   безпеки   України   є
усунення   зовнішніх  і  внутрішніх  загроз  національній  безпеці
України  у  воєнній  сфері  та  створення  сприятливих  умов   для
гарантованого захисту національних інтересів.

     5. Основними  реальними  та потенційними зовнішніми загрозами
національній безпеці України у воєнній сфері є:

     розповсюдження зброї масового ураження і засобів її доставки;

     недостатня ефективність  існуючих   структур   і   механізмів
забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;

     можливість втягування  України  у протистояння іншим державам
чи в регіональні війни;

     воєнно-політична нестабільність  та  конфлікти   в   сусідніх
державах, міжнародний тероризм, поширення незаконного обігу зброї,
боєприпасів і вибухових речовин;

     нарощування іншими   державами   поблизу   кордонів   України
угруповань   військ   та  озброєнь,  що  призводить  до  порушення
співвідношення сил, яке склалося;

     незавершеність договірно-правового   оформлення    державного
кордону України.

     6. Основними  реальними та потенційними внутрішніми загрозами
національній безпеці України у воєнній сфері є:

     протиправна діяльність   екстремістських,    сепаратистських,
радикальних    релігійних    організацій    і   спроби   створення
терористичних організацій та не передбачених законом  воєнізованих
або збройних формувань;

     небезпечне зниження    рівня    забезпечення   військовою   і
спеціальною технікою та озброєнням нового покоління  Збройних  Сил
України,  інших військових формувань,  що загрожує послабленням їх
боєздатності;

     повільне здійснення реформування Воєнної організації  держави
та    оборонно-промислового    комплексу,   недостатнє   фінансове
забезпечення виконання відповідних програм;

     накопичення у Збройних Силах  України  надлишкової  кількості
застарілої військової техніки та озброєння, вибухових речовин;

     незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців,
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

     7. Забезпечення   воєнної   безпеки   України    здійснюється
відповідно до базових концепцій:

     воєнно-політичного партнерства,  що  передбачає обґрунтовану,
виважену воєнну політику і спрямоване на  підвищення  стратегічної
стабільності  в  Центральній  і  Східній  Європі,  зниження  рівня
загрози  національній  безпеці   України   у   воєнній   сфері   з
використанням політичних, економічних та інших засобів;

     запобігання можливій     збройній     агресії    шляхом    її
воєнно-силового  стримування,  зокрема  шляхом  створення  загрози
заподіяння потенційному агресору шкоди,  не адекватної очікуваній,
у разі застосування воєнної сили проти України;

     відсічі збройній агресії,  яка передбачає  використання  всіх
необхідних  форм  і  способів  збройної  боротьби  для  припинення
агресії  на  початковій  стадії,  завдання  агресору  поразки   та
примушення його до припинення воєнних дій.

     8. Забезпечення   воєнної   безпеки  України  ґрунтується  на
принципах:

     верховенства права;

     оборонної достатності;

     невисування територіальних претензій  до  сусідніх  держав  і
невизнання Україною територіальних претензій до неї;

     пріоритету договірних    (мирних)   засобів   у   розв'язанні
конфліктів;

     своєчасності та  адекватності  заходів  захисту  національних
інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз у воєнній сфері;

     демократичного цивільного  контролю  над Воєнною організацією
держави та правоохоронними органами;

     відповідності бойових   можливостей,   рівня    боєздатності,
підготовки та всебічного забезпечення Збройних Сил України,  інших
військових  формувань  потребам  оборони  України  та   підвищення
взаємосумісності із збройними силами держав - членів НАТО і ЄС;

     взаємодії органів  державної влади,  органів влади Автономної
Республіки  Крим,  органів  місцевого  самоврядування  і   органів
військового управління та чіткого розмежування їх повноважень;

     використання в  національних інтересах міждержавних систем та
механізмів міжнародної колективної безпеки.

     9. Умови забезпечення воєнної безпеки України:

     зміцнення  довіри між державами,  послідовне зниження загрози
використання  воєнної  сили,  проведення  політики євроатлантичної
інтеграції,  кінцевою метою  якої  є  вступ  до  НАТО,  як  основи
загальноєвропейської  системи  безпеки;  ( Абзац другий пункту 9 в
редакції Указів Президента N 800/2004 ( 800/2004 ) від 15.07.2004,
N 702/2005 ( 702/2005 ) від 21.04.2005 )

     посилення співробітництва   із   світовими,  європейськими  і
регіональними структурами колективної безпеки;

     виконання міжнародних договорів України у сфері  національної
безпеки  і оборони,  згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України;

     підтримання на належному рівні оборонної достатності держави,
боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань;

     запобігання можливій  збройній  агресії  через її стримування
воєнними і невоєнними засобами;

     запобігання соціально-політичним,            міжнаціональним,
міжконфесійним   конфліктам  усередині  держави  та  їх  своєчасне
розв'язання;

     готовність держави  до  захисту   населення   від   наслідків
застосування звичайної зброї та зброї масового ураження;

     завершення договірно-правового   оформлення  та  облаштування
державного кордону України.

     10. Основними складовими забезпечення воєнної безпеки України
є:

     а) у мирний час:

     прогнозування і  оцінка загроз національній безпеці України у
воєнній сфері;

     прискорення реформування   Збройних   Сил   України,    інших
військових   формувань   з   метою  забезпечення  їх  максимальної
ефективності та здатності давати адекватну відповідь  зовнішнім  і
внутрішнім  реальним  та потенційним загрозам національній безпеці
України у воєнній сфері;  перехід до комплектування  Збройних  Сил
України на контрактній основі;

     виконання державних   програм   модернізації   озброєння   та
військової  техніки,  розроблення  та  впровадження  їх   новітніх
зразків;

     ефективний контроль  за станом захищеності важливих державних
і  військових  об'єктів,  своєчасна   утилізація   надлишкових   і
застарілих боєприпасів та озброєння;

     охорона державного  кордону,  повітряного простору держави та
підводного простору  в  межах  територіального  моря  України,  її
суверенних  прав  у  виключній  (морській)  економічній  зоні і на
континентальному шельфі та боротьба  з  організованими  злочинними
угрупованнями,  в  тому числі міжнародними,  які намагаються діяти
через державний кордон України;

     виконання міжнародних договорів України у  воєнній  сфері,  у
тому  числі  щодо  заборони  та  нерозповсюдження  зброї  масового
ураження і зміцнення довіри між державами;

     додержання законодавства і  виконання  міжнародних  договорів
щодо  тимчасового  розташування  Чорноморського  флоту  Російської
Федерації на території України;

     розвиток воєнної  науки,   формування   науково-технічної   і
технологічної бази для створення високоефективних засобів збройної
боротьби;

     впровадження системи демократичного цивільного  контролю  над
Воєнною організацією держави та правоохоронними органами;

     забезпечення соціального       і       правового      захисту
військовослужбовців  та  членів  їх  сімей,  військово-патріотичне
виховання громадян України, підготовка молоді до військової служби
у Збройних Силах України, інших військових формуваннях;

     розвиток військово-політичного партнерства та співробітництва
з НАТО і ЄС та участь у міжнародній миротворчій діяльності;

     б) у  загрозливий  період  та у разі початку війни (збройного
конфлікту):

     використання можливостей Ради Безпеки ООН,  ОБСЄ,  НАТО,  ЄС,
інших структур колективної безпеки, які несуть відповідальність за
підтримання міжнародного миру і безпеки, згідно з Меморандумом про
гарантії  безпеки  у зв'язку з приєднанням України до Договору про
нерозповсюдження ядерної зброї ( 998_158 ), застосування кризового
консультативного  механізму  відповідно  до  положень  Хартії  про
особливе    партнерство    між    Україною     та     Організацією
Північноатлантичного договору ( 994_002 );

     своєчасне введення  воєнного стану в державі або в окремих її
місцевостях,  проведення  загальної  або  часткової   мобілізації,
повного  або  часткового  стратегічного  розгортання  Збройних Сил
України,  інших військових формувань і приведення їх у  готовність
до виконання завдань;

     здійснення заходів щодо територіальної і цивільної оборони;

     посилення охорони та захист державного кордону України;

     локалізація збройного   конфлікту    і    недопущення    його
переростання в локальну або регіональну війну;

     координація відповідно    до   законодавства   діяльності   і
зосередження зусиль всіх органів державної  влади,  органів  влади
Автономної Республіки  Крим,  органів  місцевого  самоврядування і
громадян в  інтересах  ліквідації  воєнного  конфлікту  і  відсічі
збройній агресії;

     переведення національної   економіки,   окремих  її  галузей,
підприємств,  у  тому  числі  транспортних,   і   комунікацій   на
функціонування в умовах особливого періоду;

     відсіч збройній  агресії,  завдання  ударів  по найважливіших
об'єктах і військах агресора з метою примушення  його  до  відмови
від  дальшого  ведення  воєнних (бойових) дій на початковій стадії
агресії і укладення миру на умовах,  які відповідають національним
інтересам України.

     11. Україна,  користуючись  невід'ємним правом кожної держави
на індивідуальну та колективну оборону в разі збройної агресії, не
виключає можливості отримання військової допомоги від інших держав
і міжнародних організацій.

     12. Формування і забезпечення реалізації державної політики у
сфері  воєнної  безпеки  здійснюється  органами  державної влади і
органами військового управління.

     Основними суб'єктами забезпечення воєнної безпеки  України  є
Верховна   Рада  України,  Президент  України,  Рада  національної
безпеки і оборони України,  Ставка  Верховного  Головнокомандувача
Збройних  Сил  України  (у  разі її створення),  Кабінет Міністрів
України,  центральні та  місцеві  органи  виконавчої  влади,  інші
державні органи,  Збройні Сили України, інші військові формування,
правоохоронні органи,  органи  влади  Автономної  Республіки Крим,
органи  місцевого  самоврядування,   підприємства,   установи   та
організації, які виконують завдання у сфері воєнної безпеки.

     13. Повноваження,  основні  функції  та  завдання   суб'єктів
забезпечення  воєнної  безпеки  України  визначаються Конституцією
України ( 254к/96-ВР ),  Законами України "Про основи національної
безпеки України" ( 964-15 ),  "Про оборону України" ( 1932-12 ) та
іншими законами,  актами Президента України і  Кабінету  Міністрів
України.

     14. Керівництво  у  сфері  воєнної безпеки здійснює Президент
України  як  глава  держави,   гарант   державного   суверенітету,
територіальної цілісності України, додержання Конституції  України
( 254к/96-ВР ),  прав і свобод людини і громадянина  та  Верховний
Головнокомандувач Збройних Сил України.

     15. Основними  принципами керівництва у сфері воєнної безпеки
є принципи верховенства  права,  централізованого  керівництва  на
основі    єдиного   стратегічного   та   оперативного   планування
застосування Збройних Сил України,  інших військових  формувань  в
інтересах    оборони    держави,    координованості    політичної,
дипломатичної,  воєнної,  економічної,  інформаційної   діяльності
органів державної влади і органів військового управління.

     16. Україна   має   на   меті  зміцнювати  зовнішні  гарантії
національної   безпеки,   протидіяти   виникненню   нових   загроз
стабільності у Центральній та Східній Європі.

     В  умовах   сучасної  воєнно-політичної  обстановки  інтереси
національної  безпеки  України  зумовлюють   істотне   поглиблення
відносин  з НАТО і ЄС.  Виходячи з того,  що НАТО і ЄС є гарантами
безпеки  і   стабільності   в   Європі,   Україна   готується   до
повноправного  членства  в цих організаціях. ( Абзац другий пункту
16  в  редакції  Указів  Президента  N  800/2004  ( 800/2004 ) від
15.07.2004, N 702/2005 ( 702/2005 ) від 21.04.2005 )

     Активізація євроатлантичної  інтеграції України з орієнтацією
на вступ до НАТО як основи загальноєвропейської системи безпеки та
пов'язане  з  цим  глибоке  реформування  оборонної  сфери держави
відповідно до європейських стандартів  належать  до  найважливіших
пріоритетів  як  зовнішньої,  так  і внутрішньої політики. ( Абзац
третій  пункту   16   в  редакції  Указів  Президента  N  800/2004
(  800/2004  )  від  15.07.2004,  N  702/2005  (  702/2005  )  від
21.04.2005 )

     17. Україна як держава - член ООН та ОБСЄ,  особливий партнер
НАТО та  учасник  Ради  євроатлантичного  партнерства  і  програми
"Партнерство  заради  миру",  усвідомлюючи свою відповідальність у
справі підтримання  міжнародного  миру  і  безпеки,  бере  активну
участь у діях і заходах багатонаціональних сил,  що створюються за
рішенням  Ради  Безпеки  ООН  для  запобігання  конфліктам  та  їх
розв'язання.

     Україна розглядає  участь у міжнародних миротворчих операціях
як важливий  напрям  своєї  зовнішньої  політики  та  забезпечення
регіональної   воєнної   безпеки.  Участь  України  в  міжнародних
миротворчих операціях  здійснюється  шляхом  надання  миротворчого
контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних
ресурсів та послуг,  які  визначаються  рішеннями  про  проведення
таких операцій.

       [ Информация подана в сокращенном виде. Более детально: скачать файл или пройдя по линку официального источника]

   ( Отримано з офіційного джерела - zakon.rada.gov.ua. )
Категория: Військова справа, ДПЮ | Добавил: Informator | Теги: Воєнна доктрина України, Україна, Указ президента України
Просмотров: 470 | Загрузок: 1 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 1
1 Scout   (17.12.2011 07:40)
Pin my tail and call me a dokney, that really helped.

Имя *:
Email:
Код *:
Обсуждение ВКонтакте
Обсуждение на Facebook